Вхід на сайт

Час

Пошук

Календар

Опитування

Хто ви?
Всього відповідей: 175

Друзі сайту

talschool-music Від свята до свята! //percha-shodunka.ucoz.ru/ "Весела Абетка" — Для дітей України
Презентації для дітей
 З думкою про учня...
Cеть учителей начальных классов
Nachalka.com - сайт для детей, родителей, учителей начальной школы. http://pustunchik.ua





Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS


Стрельник Олена Анатоліївна
Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід
Творчі роботи


Твори на тему "Рідний край"

           Есе «Моє рідне місто»

           Кожна людина з любов’ю  згадує свій рідний край, батьківську  хату, свою Батьківщину. Недаремно кажуть, рідна земля та мила, де мати народила. Ось і для мене наймиліше, найкраще моє рідне місто Селидове.

          Назвали його так на честь отамана Селида. Саме його бюст зустрічає нас у центрі міста, на березі річки Солоної.

Я бачу весняну красу свого міста. Найяскравіша вулиця Карла Маркса вкривається чарівним цвітом яблунь та каштанів , палаючими чорнобривцями, ароматними трояндами.  За околицями  Селидового працюють трактори та комбайни у полі. На нивах золоте колосся, а на столі духмяний  селидівський хліб.

          Найулюбленіший  куточок мого міста – це міський ігровий майданчик, де можна пограти з друзями у вільний час. Також міський центральний парк, де є атракціони та фонтан.

          У   Селидовому  багато пам’ятників воїнам-визволителям, козакам, Леніну В.І та льотчику  Колесникову О. А.. Місто славиться шахтарською працею.

         Я дуже люблю своє  Селидове.  Хочу, щоб всі люди піклувалися за чистоту, світло, щастя і радість рідного краю. 

                                                                                            Есе «Моє місто Селидове»
         У кожної людини є улюблене місто. Моє місто тихе, маленьке,  добре, тепле та рідне. Я хочу розповісти про нього. 
         Знайомтеся: місто Селидове розташоване на сході України, на Донбасі. Колись у місті працювали  заводи, але зараз закриті. Не можна забути про шахтарську славу Селидового. У нас  є декілька мікрорайонів, річка Солона, багато пам’ятників.  Я дуже люблю міський парк. Саме там взимку я катаюсь на лижах та санчатах. Багато зелених вулиць, квітучих садів, ароматних квітів, пшеничних ланів. 
          Із кожним роком у місті з’являються нові крамниці, салони краси, насаджуються нові дерева, будуються  ігрові майданчики, бульвари. 
Наше поселення колись називали Солодавка, Селидівка, а зараз –Селидове. А мені так хочеться, щоб його звали містом щастя, добра, радості.                  

        Саме таким воно є, рідним та чудовим.

                                                                                       Екскурсія до пам’ятника козакам
                 Нещодавно ми з  класом ходили на екскурсію до пам’ятника «Козацький сторожовий пост». Ми дізналися багато  цікавого. 
                 Вчителька розповіла нам легенду про козаків. На переправі через річку Солону зламався віз. Вони не змогли його швидко  перемонтувати . Зазимували і залишилися тут жити. Вони рибалили, полювали, вирощували хліб. Головного отамана звали Селид . На честь нього назвали наше місто Селидове. 
                Мені дуже сподобалася екскурсія до і пам’ятників нашого міста. На згадку ми зробили декілька фото. Діти написали твори, вірші , поділилися своїми думками. А потім вчителька  влаштувала для нас веселі змагання  «Козацькому роду нема переводу». Ми уявили себе козаками, такими ж сильними, мужніми та  спритними!

                                                                                     Твір – роздум «Біля річки»
              Я люблю бувати біля річки Солоної, що знаходиться у нашому місті Селидовому.  
             Я захоплююсь її пейзажем. Влітку все зелено, чути як ллється  вода, співають пташки. Хлюпає риба, навколо кружляють  метелики . Стрибають та влаштовують концерти жаби. Стрижі  видовбали на березі нори.  А он пливуть качаточка за своєю матусею. 
             Весною  все розцвітає. Восени навколо все золоте. Вода синя і холодна.  Листочки легко опадають , пливуть по воді. Вони схожі на кораблики. А зимою  тихо, все спить, вода замерзла. Навколо сніг. Дерева вкриті інеєм.  
             Ну як можна не любити таку красу?

                                                                                    Есе «Річка Солона моїми очима»
               У нашому місті тече притока Вовчої ріки  - це наша річка Солона.  Колись козаки перевозили сіль, та їх віз зламався. Сіль опинилася у воді.  Її і назвали Солона. 
                Кращий відпочинок влітку – піти на річку. У спеку біля води прохолодно.  Можна купатися,  відпочивати  на сонячному  березі! 
                Ось сидить рибалка з вудкою, хлюпочуться дикі качки, стрибають жаби.  Навколо все зелено, чисто.  
                Але все це було колись.   Зараз  річка Солона має червоний,  помаранчевий і бурий кольори. А зелені береги стали рудими. І риби вже немає , бо вона загинула. Чому так сталося?
               Давайте перестанемо  кидати залишки сміття. І знову побачимо чисті та зелені береги, синю красиву річку Солону. 

                                                                                    Есе «Шахтарська праця»

                      Кожна людина мріє здобути професію . Створити сім`ю, заробляти гроші. Хлопчики мого класу мріють стати бізнесменами, менеджерами, міліціонерами,юристами, банкірами. І ніхто не мріє бути шахтарем. Це не модно! 
                     А я хочу довести, що саме ця робота виснажлива і небезпечна. На мою думку, шахтарями стають сильні та мужні чоловіки. Вони добувають вугілля. Спускаються на глибину від 800 м  до 4 км в забій.  
                    Професія шахтаря складна, бо вона потребує розуму, доброго здоров’я, сили волі. Вони ризикують своїм життям.
Вони вставали рано на зорi,
І на автобус йшли бадьорим кроком. 
Бронзоволицi хлопцi – шахтарi, 
Що побратались в вибоях глибоких. 
Стаханова нащадки молодi, 
Їх називали гордiстю Вiтчизни. 
Й зiрки їм прикрiпляли золотi, 
І почестi вciм роздавали piзнi.
                  Треба подякувати шахтарям за те, що дарують нам світло і тепло. 

                                                                                                      День шахтаря
                 Останньої неділі серпня відзначають День шахтаря. 
                 Шахтарська праця — важка та небезпечна. Шахтарі нам дарують вугілля, тепло і світло. Ми живемо на сході України, на Донбасі, де багато шахт.  Сьогоднішнє свято – це радість важких трудових буднів, чоловічого подвигу. Шахтарська праця не лише важка, вона дуже небезпечна. Багато людей загинуло, намагаючись здобути «тепло».
                 Шахтарі – герої!  Їх праця заслуговує поваги та шани!

 

Подарунок дідуся

                  А чи знаєте ви, що мені сьогодні дідусь із шахти приніс?

                Шматочок вугілля, а на ньому листя папороті. Ще дідусь мені розповів, що колись рослини були не такі, як зараз. Були велетенські ліси. Деякі дерева цих лісів досягали висоти майже 40 м. Навколо літали великі метелики, комахи, повзали великі павуки й скорпіони. Часто були повені. Вони зносили дерева, яким не вистачало кисню. І ці дерева перетворювалися  в кам’яне вугілля.

                Ось саме такий шматочок вугілля подарував мені мій дідусь – шахтар. На ньому був відбиток деревини. Це найдорожчий і незвичайний подарунок.

                                                                                                    Чорне золото
                Я довго думала, чому кам’яне  вугілля називають «чорним золотом»? Адже воно потрібне для того, щоб дарувати нам тепло і світло. Це ж не прикраса?! 
                 Якось учитель нам показав презентацію «Чорне золото» на уроці природознавства. Я була дуже вражена тим, що так називають кам’яне вугілля. Дізналася, що це не тільки вид палива. На ньому працюють паровози, котли теплових електростанцій, фабрик і заводів. Із  вугілля добувають горючий газ .  З нього виробляють анілінові фарби, лаки, пластмаси, ліки та багато іншого. 
                Наша країна займає перше з видобування кам’яного вугілля. Я зрозуміла,  чому його називають «чорним золотом», бо воно має величезне значення для людей.

                                                                                               Твір «Українська хата – мій оберіг»
                          Рідна українська хата! Про неї співали в піснях, розповідали легенди. Вона є символом добра і надії. В ній багато материнського тепла .
                            Батьківщина починається з рідного  дому.
                            Українська хата  захищала від нещасть, хвороб, темних сил, від злого ока. Прикрашені, вибілені, пахучі, розмальовані кольоровими фарбами, схожі на писанки.
                            Дах був із соломи. Піч розписували малюнками.  У кожній оселі повинні бути рушники, вишивка . Це добробут та оберіг 
сім`ї ,  а також обличчя господарів. У хаті був великий стіл, дерев’яна лава та багато ікон.
                       Зараз сучасні багатоповерхові будинки. Але ми повинні зберігати пам'ять про життя наших предків. 
Хата моя,  біла хата,
Рідна моя сторона,
Пахне любисток і м’ята,
Мальви цвітуть край вікна.
Хата моя, біла хата,
Казко тепла й доброти…

 

 

                                                                                 Твір – опис «Краса природи рідного краю»
    
                            Краса природи України – багата та різноманітна.  У нас є просторі степи й густі ліси, моря й  гори, бурхливі річки та спокійні озера.  Ростуть різноманітні  рослини. Водиться багато тварин. Змінюються пори року .
                        Україна -це безкраї золотисті лани, блакитне небо. Поля соняхів, жита, пшениці. Над ланами кружляють співучі птахи.                               Видніються терикони. 
                        У горах Криму дуже красиво наприкінці весни. Схили вкриті зеленою травою та квітами. Плескається  Чорне море –блакитно-бірюзового кольору. Навколо свіже та прохолодне повітря. 
                       Природа України дарує  нам все необхідне для життя .  Навколишній світ дає нам  їжу, сировину для будування, пошиття одягу, друкування книжок .

                     Ми маємо піклуватися про красу рідного краю! 

 

                                                                                     Куточок Святогір`я

                    В Україні є святі місця нашого народу.  Одна з таких пам’яток -  Святогірська Лавра. 
                   Це улюблений куточок  нашої родини.  Найчастіше ми вирушаємо до цього краю навесні.  У лісі з’являється багато перших весняних квітів. Природа щедро дарує  чисте свіже повітря. У Святогір`ї  є хвойні та листяні ліси, ріка Сіверський Донець,  Бездонне та Безіменне озера. На її берегах розташовані санаторії, пансіонати, дитячі табори. Є пляжі, спортивні зали з тренажерами, сольові кімнати, басейни, лікувальні ванни. Тут люди відпочивають, стають здоровими. 
                    А яка чудова лавра, крейдяний монастир, заповідник «Святі гори», гора Артема! Це місця зцілюють людей.
                    Здавна це місто вважалося святим. Тому обов’язково завітайте до Святогірська.

                                                                                Столиця Донбасу

                    Донецьк — столиця рідного та улюбленого Донбасу. 
                   Місто виникло  у голому степу, засновником якого був англієць Джон Юз. 
                   У центральній частині Донецька велика кількість  кафе, реклам, машин, будівель, офісів...  Місто зелене  й пахне трояндами, за що й отримало назву міста мільйона троянд. З'являються нові проспекти, вулиці, парки .  Ми милуємося  площею Леніна, і бульваром Пушкіна, і прекрасним Свято-Преображенським собором.  
                    Про Донецьк можна говорити багато. Він славиться видатними людьми, композиторами, співаками, олімпійськими чемпіонами, політиками . У нас багато бібліотек, музеїв, картинних галерей. Заслуговує на увагу стадіон «Донбас Арена» та футбольний клуб «Шахтар».  Це наша гордість  і слава!
                    Я пишаюся столицею Донбасу і люблю цю землю . Жителі міста роблять все для того, щоб було  затишно і красиво. Донецьк  дуже гостинний  і щирий, завітайте якнайшвидше!

                                                                            Квітнуть соняшники
                  Влітку на канікулах я відпочиваю у бабусі. Допомагаю їй по господарству, доглядаю худобу. Якось на сході сонця  ми пішли косити траву. І раптом я побачила,  як маленькі зелені голівки соняхів тягнулися до ранкового сонечка. Обережно вони розкривали свої пелюстки. А потім перетворювалися на великі жовті квітки.
                  Над  городами  гули  бджоли. Вони  сідали в  золоті  соняхи . Збирали  і несли  дари у вулики. Соняхи тихо гойдалися разом з вітром. А я чула, як за ними  співала моя бабуся. Мені здавалося, що то співає моя Україна. 
                  Цвітуть соняшники, радіють теплу і сонцю. Як не любити  цю  пору у  нашому  рідному  краю.

                                                                           Велич Різдва

                    Взимку сніг вкриває подвір я , а мороз малює на вікнах візерунки. До нашої оселі приходить  магічне велике свято Різдва Христового. 
                   Ми прикрашаємо кімнати. Чіпляємо солом’яні  хрестики. Вони є оберегами від зла.  Перед Різдвом готуємо  вечерю з 12 страв, варимо кутю. Ми збираємося всією родиною за святковим столом. Читаємо молитви.  До нас приходять веселі колядники. Вони  співають різдвяні пісні та щедрівки, бажають людям здоров’я та щастя . Їм за це дають солодощі і подарунки, м’якенькі пампушки.
Різдво – найбільше релігійне свято . Ми з друзями робимо свій вертеп.  Перевдягаємося у костюми кози, чорта, янгола.   Розігруємо сценки. 
                   Мені так хочеться вірити в чудо. У всіх на обличчях з’являється  посмішка. Мені дуже подобається Різдво. Я завжди з великою радістю чекаю це свято.

                                                           Безсмертний  Т.Г.Шевченко

                  Тарас Григорович Шевченко – великий поет і художник України.
                  Рано Тарас залишився сиротою. Тяжко працював і терпів знущання. Його застав холод і голод. Але знайшлась добра людина, яка навчила його малювати. І виріс він здібним  художником і талановитим  поетом  . 
                  Ми знаємо багато віршів Кобзаря.  Вони  навчають нас любити природу України , село, хатину, ярок .  Тарас Григорович  дуже любив Україну, боровся за її волю та свободу.
                  Ми  Шевченка   славить будем  і ніколи не забудем.  Будемо , як він, берегти та любити свою Батьківщину.

 


Copyright MyCorp © 2024