Вхід на сайт

Час

Пошук

Календар

Опитування

Хто ви?
Всього відповідей: 175

Друзі сайту

talschool-music Від свята до свята! //percha-shodunka.ucoz.ru/ "Весела Абетка" — Для дітей України
Презентації для дітей
 З думкою про учня...
Cеть учителей начальных классов
Nachalka.com - сайт для детей, родителей, учителей начальной школы. http://pustunchik.ua





Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS


Стрельник Олена Анатоліївна
Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід
Конкурс мовознавців ім.П.Яцика



Петро Яцик— канадський підприємець українського походження, відомий меценат і філантроп.  Зробив великий вклад у фінансування українознавства на Заході. Петро Яцик є одним із спонсорів Інституту українських студій Гарвардського університету (США),Енциклопедії українознавства, Центру досліджень історії України ім. П. Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн. доларів), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті.

Петро Яцик пожертвував мільйон доларів на історичні дослідження при Канадському інституті українських студій (КІУС) в Едмонтоні. Завдяки П. Яцику відкрито спеціальний український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті. З його допомогою видано багато наукових монографій з історії України (зокрема переклад Історії України-Руси М. С. Грушевського на англійську мову), економіки, політології, медицини, етнографії. Сума пожертв мецената на українські інституції перевищує 16 мільйонів доларів.

Петра Яцика нагороджено «Почесною відзнакою Президента України» у 1996 році, а до свого вісімдесятиліття — орденом князя Ярослава Мудрого Указом Президента України Л. Д. Кучми.

Матеріали та завдання для підготовки до конкурсу

Вихваляти себе - негарно

Усі ми хочемо робити красиве враження і подобатися оточенню. На жаль, це не завжди виходить. Чому?

Цього року я познайомився з однією дівчиною, яка дуже хотіла мені сподобатися. Вона увесь час говорила про себе. Говорила, що вона хороша і чарівна, обожнює читати і слухати музику, ходити в театр. Ще вона вихвалялася своїми батьками. Її батько - заможна людина, він часто підвозить свою доньку в школу на авто. Але чи є в цьому її заслуга? Я взагалі приходив до висновку, що не можна багато говорити про себе. Краще за думку про вас не будуть. Це швидше навпаки відштовхне, чим притягне увагу. Нарешті, це просто непристойно.
                 Дівчина, яка хотіла  зі мною дружити, колись не цікавилася моїми справами і проблемами. Але вони ж є у кожної людини! У кожної людини є і власна гідність і позитивні риси вдачі. Іноді буває дуже приємно, якщо хтось помітить в тобі щось красиве і скаже про це. А ця дівчина, схоже, бачила хороше тільки в собі.

                   Я вирішив, що з нею не слід дружити. Чому? А тому, що просто нецікаво.

 

Есе «Країна ласкавих слів»

Я часто люблю розглядати глобус. На нім позначено багато країн, але тих, які я дуже люблю, немає ні на одній карті. Серед них Країна Ласкавих Слів. Хто з нас не захотів би побувати в ній?

Тут і дитині, і дорослому завжди приємно і легко. Тут ніхто ніколи не лається, а, навпаки, зустрічає тебе особливо тепло і лагідно. Там я розмовляю зі своєю бабусею. Мама і папа допомагають мені вирішити складні завдання. Сестричка і братик звуть до себе пограти. У лісок підеш - грибків збереш. А навколо пташки щебечуть, соловей десь співає. Листочки шепочуть мені про свої сни. Ніжні квіточки гойдають своїми крихкими голівоньками. Невелика стежина веде мене до маленької річечки. Вода тепла, береги обросли зеленуватою травичкою. Верба розпустила до води свої гілочки-кіски. На небі ні хмарки. Мені так добре, приємно.

Потрібно повертатися додому. Удома дочечку зустрічає матуся. І я вже наяву в Країні Ласкавих Слів.

 

 

Переказ легенди про щастя

Ви чули легенду про щастя? Стверджують, що воно перебувало в золотистому, щільно стуленому пуп’янку тюльпана. Ніхто не міг дістатися до нього, хоча й намагалися: хто — силою, хто — хитрощами, хто — заклинаннями. І йшли до тієї квітки старі й молоді, здорові й каліки, ішли царі зі шляхетним почтом і жебраки з торбами, ішли багатії-марнотрати й злидарі без шеляга за душею. Натовп біля квітки збирався і згодом розходився ні з чим.

Та ось одного разу луками, де росла ця квітка, ішла натомлена тяжкою працею бідна жінка, вела за руку свого маленького сина. Їй хотілося бодай подивитися на пуп’янок чарівної квітки щастя, якого вона так і не бачила за все своє життя, лише тяжко зітхала, згадуючи про нього. 

Жінка тихенько, із завмиранням серця наблизилася до квітки... Раптом її хлопчик, побачивши пуп’янок, дзвінко й голосно, як може лише дитина, розсміявся.

І сталося диво! Тієї самої миті пуп’янок розкрився. Те, що не вдавалося зробити ні силою, ні хитрощами, зробив веселий безтурботний сміх. Дорослому часом важко  збагнути, що не все можна купити за гроші, не все можна здобути хитрощами. По-справжньому щасливою може бути лише дитина: їй так небагато для цього треба.

 

Твір про казку " Мій улюблений твір-казка”

Я читаю багато книжок. Особливо мені подобаються твори про пригоди та чарівництво, казки про всіляких чародіїв, фей і чарівні речі. І тому моя улюблена книжка - це «Чарівник Смарагдового міста», що її написав Олександр Волков. Точніше, я люблю усю серію книг про казкові пригоди дівчинки Еллі в Чарівній країні. Сюди входять ще «Урфін Джюс та його дерев'яні солдати» та «Сім підземних королів».

Мені подобаються книги про Чарівну країну за вигадку, з якою вони написані. В них оживає навіть неживе: Залізний Дроворуб ходить та говорить, дерев'яні солдати йдуть на війну. Навіть опудало Страшила, що набите соломою, виявляється дуже розумним та винахідливим. Летючі Мавпи слухаються власника Золотої Шапки, а королева мишей прибігає на звук чарівного свистка.

У фіналі «Чарівника Смарагдового міста» чудесні срібні черевички переносять Еллі додому, в Канзас. Так закінчується ця добра та весела казка. У ній перемагає добро. А злі чаклуни, такі як Урфін Джюс, Гінгема та Бастінда, бувають покарані.

Іноді мені навіть хочеться потрапити в цю Чарівну країну, тому що вона здається мені справжньою. Раз злих чарівниць в ній більше немає, то боятися там нічого. А мешканці Чарівної країни - це загалом дуже добрі та смішні чоловічки: Мігуни, Жевуни, Бовтуни та інші.

Я часто перечитую «Чарівника Смарагдового міста» та його книжки-продовження заново. Моя улюблена книга мені ніколи не набридає. Я навіть уявляю собі у вигляді фільму, як Еллі з друзями подорожують Чарівною країною.

 

 

Вправи  на розвиток творчих здібностей з української мови

Завдання до конкурсу мовознавців ім.П.Яцика

Олімпіади з української мови

Твори учнів 1-4 класів

Творчі завдання з української мови 4 клас

Творчі завдання з української мови 1-4 класи

 


Copyright MyCorp © 2024